Історично моноблоки завжди ставилися до настільних комп'ютерів, та й спочатку від них не надто відрізнялися технічно. Питання дизайну або сам по собі комп'ютер зібраний в одному корпусі разом з монітором, або в різних. У будь-якому випадку застосовувалися одні й ті компоненти — аж до наявності в моноблоках «звичайних» слотів стандартної системної шини з можливістю використання в них звичайних карт розширення. Зрозуміло, що і карт можна було встановити менше (а іноді й їх розміри лімітувалися), і накопичувачів у невеликі габарити містилося менше, то кількісні відмінності були. А от якісних – майже не було. Ступінь інтеграції основних компонентів, звичайно, у моноблоках по можливості завжди був більшим, ніж у «багатоблочних» повнорозмірних десктопах, але можна порівняти з компактними моделями таких як мінімум.
Стан справ різко змінився близько 20 років тому. По-перше, центральні та графічні процесори почали бадьоро нарощувати енергоспоживання, яке повністю перероблялося в тепло, що змушувало покращувати та укрупнювати системи охолодження. У свій час здавалося, що процесори приборкати вдалося — але після десятирічної перерви вони нещодавно почали знову штурмувати чергові рубежі. GPU ж взагалі цього робити ніколи не припиняли. А посилював становище перехід з ЕПТ, що почався, на РК-монітори. Перші за визначенням були дуже великими, тож «заховати» у такому корпусі ще й комп'ютер проблем не становило. Другі – дуже тонкими та легкими. І це виробники намагалися зберегти й у моноблоках — інакше останнім було б надто складно продавати. Тому дуже швидко довелося відмовитися від карт розширення, незабаром під ніж пішла сумісність з жорсткими дисками десктопами, а далі почався перехід на ноутбучну начинку. Остання спочатку була розрахована на нудні умови, що основні проблеми зняло.
Натомість породило нові. При інших рівних менше енергоспоживання забезпечується не на порожньому місці — ноутбучні процесори мають меншу кількість ядер, що працюють на нижчих частотах, ніж у звичайних настільних моделях. Бувають і перетину за кількістю чи хоча б продуктивністю — але в таких точках десктопні процесори завжди дешевші. Та й ремонтопридатність із можливістю модернізації сильно страждають — коли від комп'ютера залишається одна плата, міняти у разі чого доводиться лише її всю. І накопичувачі з оперативною пам'яттю, звичайно, але не більше. Не можна сказати, що складнощі з апгрейдом колись лякали покупців моноблоків (ця спортивна дисципліна завжди мала обмежену популярність навіть у «великому» світі — і типовий десктоп частіше змінювався цілком, ніж модернізувався частинами), але стало якось зовсім нудно. Чому деякі виробники вирішили не ганятися за максимальною компактністю, а продовжували розвивати моноблоки на настільних платформах. Нехай і з низкою обмежень, але це виходило — якщо наприкінці нульових до моноблоку «лізли» процесори з TDP 65 Вт, то й далі такими можна користуватися. Тим більше, що відповідних моделей побільшало. Та й формат Thin Mini-ITX дозволив використовувати і в цих комп'ютерах стандартні плати з можливістю та їх заміною, а не спеціальними унікальними як колись. Плюсом таких рішень завжди виявлялася менша ціна за більшої продуктивності. Мінус - більш наворочені системи охолодження і трохи більші габарити. Заради справедливості стосувалося це лише товщини — яка у моноблока або монітора, що стоїть на столі, не надто впадає в очі. Та й часто про якесь помітне неозброєне око виграш «ноутбучних моноблоків» у «десктопних» взагалі не йдеться. А якщо з тепловиділенням впоратися виходить, то саме по собі енергоспоживання цих комп'ютерів користувачів вже не напружує — все одно стоять на столі поруч із розеткою (на відміну від ноутбука, такого параметра, як автономність, моноблок просто немає)
Такі моделі стали дуже цікавим компромісом щодо низки пунктів — із зрозумілою екологічною нішою. Але моноблоків на ноутбучних платформах все ж таки набагато більше. І тут уже винна не техніка, а те, що більшість виробників моноблоків робить і ноутбуки у великих кількостях. І для них уніфікація використовуваних платформ — благо. А ось для покупців – не завжди. Але таке зміщення пропозиції призвело до того, що багато хто просто... забули про те, що моноблок не повинен бути дорогим і повільним за десктопними мірками. Так, звичайно, нормальний ігровий комп'ютер у компактні розміри недорого не запхнеш - але далеко не всім такі потрібні. А ось моноблок, який можна порівняти за продуктивністю та функціональністю з компактним офісним десктопом — уже цікавіше. Особливо враховуючи те, що основним споживачем таких комп'ютерів є офіси. Але, як ми вже зазначали, є у них свої переваги і за домашнього використання. Особливо коли просто потрібен додатковий комп'ютер саме для роботи та/або навчання — що активне впровадження видалення позаминулого року спонукало. Місця моноблок займає менше, ніж повнорозмірний десктоп, продуктивність може бути порівнянною, та й ціна нерідко виявляється порівнянною з парою з десктопа і монітора. А останній, так само як і окремі клавіатура з мишею, є сильним місцем порівняно з ноутбуками — де менша діагональ, будь-яка ергономіка — гірша, ціни — вищі. Тримати для ноутбука додатковий монітор, клавіатуру, мишу? Звичайно можна. Тільки з тим самим успіхом на те саме місце можна поставити моноблок — на чому завдання відразу і вирішене.
Отже, постало питання — що з відповідних до цих умов моноблоків представлено в роздріб? На очі відразу попався Hiper V6 - має непогані за моноблочними мірками характеристики і ціну близько 55-65 тисяч рублів (у тій конфігурації, з якою ми і знайомитимемося). У закінченому вигляді — разом із екраном діагоналлю 23,8″, мишею, клавіатурою та попередньо встановленою операційною системою. Загалом, у сенсі слова включив і працюй. За ці гроші можна купити і ноутбук — їх багато різних, але, в основному, йдеться про діагональ 15,6″, чотириядерний низькоспоживальний процесор, 8 ГБ оперативної пам'яті та SSD на 256 ГБ.
Деякі моделі трохи гірші, деякі трохи кращі — але усереднений ноутбук даного цінового діапазону приблизно такий. А що в Hiper V6 крім більшого екрану (це стандартний плюс моноблоків, що не обговорюється)? Шестиядерний настільний процесор, 16 ГБ пам'яті, SSD на 512 ГБ - і навіть вбудовані картовод і DVD-RW є. Що ще цікавіше, більшість настільних комп'ютерів того ж цінового діапазону навіть без урахування ціни монітора не краще. Здавалося б, ідеальний варіант для всіх, кому не потрібна мобільність (у цьому випадку підходить лише ноутбук) або необмежені можливості подальшої модернізації (це краще виконується у стандартній скриньці). Чи все ж таки є істотні недоліки?
Щоб знайти відповідь, познайомтеся з комп'ютером ближче, а ми будемо чекати Ваших відгуків.
Покі будемо розбирати технічні особливості
Hiper V6 74YQCYXU4T
Процесор будь-який LGA1200 з TDP 65 Вт
Intel Core i5-10500
Оперативна пам'ять 2×DDR4 SO-DIMM
1×DDR4-2666 16 ГБ
Відеопідсистема Ultra HD Graphics 630 (інтегрована)
Звукова підсистема Realtek ALC897
вбудовані динаміки 2×3 Вт
Накопичувачі 1×SSD M.2 2280 (SATA600 або PCIe 3.0 x4)
1×M.2 SATA 512 ГБ
1×HDD/SSD 2,5″ (SATA600)
1×DVD-RW HP (HLDS) GUD1N
Дротова мережа 1×Realtek RTL8111
Бездротова мережа Intel Wireless AC 7265
Bluetooth 4.2
Інтерфейси та порти на бічній панелі 2×USB 2.0 Type--A
1×USB 2.0 Type--C
SD-картник
Інтерфейси та порти на нижній панелі 1×DisplayPort
4×USB 3.2 Gen1
1×RJ-45
1×HDMI 1.4
роз'єми для підключення навушників та мікрофона
роз'єм для підключення БП
Екран 23,8″ IPS Full HD з LED-підсвічуванням (напівматовий)
Габарити 540×320×50 мм (без підставки)
Блок живлення 120 Вт 19 В
Операційна система Windows 10 Pro
